Енциклопедія кактусів

Echinocereus fendlri
Эхиноцереус фендлери
СИНОНІМ Echinocereus kuenzieri Cast., Pierce et Schw.

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ Рослина з кулястим або небагато подовженим стеблом діаметром 10 див і висотою до 15 див. Іноді утворяться прикореневі відростки. Стебло від темно-зеленого до червонясто-коричневого, з 10 досить високими горбкуватими ребрами, на яких розташовуються сіруваті ареоли з 4-6 білими бічними колючками довжиною 6-9 мм і іноді однією більше довгою центральною чорно-коричневою колючкою. Поблизу верхівки стебла влітку розпускаються денні колокольчатовидные пурпурно-червоні або яскраво-фіолетові квітки довжиною й діаметром 5-10 см.

МІСЦЕ ВИРОСТАННЯ Описаний різновид походить із південних районів Північної Америки (штати Аризона й Нью-Мексико).

ВІДХІД Росте на сонячних місцях, у живильної, але добре дренированной ґрунту. У період вегетації - помірний полив і підгодівля. З кінця осіни до весни полив припиняється. Мінімальна температура 10°С.

Розмноження Весняним посівом або прикореневими відростками.

Echinocereus polyacanthus
Эхиноцереус полиакантус

Морфологічні ознаки Кустовидное рослина з безліччю втеч, із циліндричними або злегка сужающимися стеблами, що досягають у висоту 1 м. Темно-зелені із червонуватим відтінком стебла мають близько 10 низьких ребер. На ребрах перебувають близько розташовані друг до друга ареоли приблизно з 12 бічними колючками й 4 прямими й довгими центральними колючками, які спочатку пофарбовані у светло-желый колір, потім стають пурпурними. Поблизу верхівки стебла влітку розпускаються численні денні квітки довжиною 4-7 см і діаметром 3-4 см, карминно-червоні з жовтуватим зевом. Квіткова трубка покрита дрібними волосками й щетинками.

МІСЦЕ ВИРОСТАННЯ Південні райони Північної Америки (Аризона, Нью-Мексико) і північна Мексика (штати Чиуауа й Дуранго).

ВІДХІД Росте на сильному сонці, у живильному, але добре дренированном субстраті. У вегетативний період кактус потрібно рясно поливати, а також удобрювати. Узимку полив припиняють; мінімальна температура 10°С.

Розмноження Весняним посівом або стеблевыми відростками, які утворяться в підставі материнської рослини

Echinocereus pectinatus
Эхиноцереус пектинатус
СИНОНІМ Echinocactus pectiniferus Lem.

Морфологічні ознаки Існує багато різновидів цієї рослини з одиночним прямостоячим стеблом, спочатку кулястим, пізніше небагато витягнутим, діаметром 4-8 см і висотою 15-20 см, що іноді гілкується в підставі. На темно-зеленому стеблі - близько 20 прямих ребер з подовженими опушеними ареолами. 20-30 білих або розоватых бічних колючок довжиною до 9 мм утворять характерні гребінці (завдяки яким вид одержав свою назву). Є також 3 більше короткі центральні колючки довжиною до 3 мм. Поблизу верхівки влітку розпускаються денні квітки із зеленувато-білим зевом, довжиною 6-8 см. Фарбування елементів оцвітини дуже мінлива - від яскраво-фіолетової до лавандової.

МІСЦЕ ВИРОСТАННЯ Південні райони Північної Америки (Техас), північна й центральна Мексика (штати Чиуауа й Гуанахуато).

ВІДХІД Росте на відкритому сонці, у живильному, але добре дренированном субстраті. Рясний полив і підгодівля в період росту. Сухий зміст із кінця осіни до весни. Мінімальна припустима температура б-7°С.

Розмноження Весняним посівом або відростками, які згодом відокремлюють від маткової рослини й саджають у суху піщану землю