Енциклопедія кактусів

Ferocactus acanthodes
Ферокактус акантодес
СИНОНІМ Echinocactus acanthodes Lem.

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ У цього виду стебло спочатку кулястий, пізніше циліндричний, у природі досягає 80 див у діаметрі й більше 3 м у висоту. На сірувато-зеленому стеблі є 12-30 досить високих ребер із близько розташованими друг до друга коричневоопушенными ареолами, кожна з яких несе 9-13 гострих бічних колючок довжиною 4 див, жовтих, червонуватих або жовтогарячих, і 4-7 центральних колючок, що досягають у довжину 10 див, сплощених, потужних і злегка загнутих на кінцях. Поблизу верхівки в дорослих рослин улітку розпускаються денні жовті або жовтогарячі колокольчатовидные квітки довжиною 5 див.

МІСЦЕ ВИРОСТАННЯ Посушливі області на півдні Сполучених Штатів Америки (Каліфорнія, Невада).

ВІДХІД Рослину вирощують на відкритому сонці в живильному, але добре дренированном субстраті. У період вегетації можна рясно поливати й підгодовувати розчинами добрив, узимку полив припиняють. Мінімальна температура не нижче 10С.

Розмноження Весняним посівом

Ferocactus emoryi
Ферокактус эмори
СИНОНІМИ F. coviiiei (Br. et Rose); Berger; Echinocactus emoryi Engelm.

Морфологічні ознаки У цього виду стебло спочатку кулястий, пізніше циліндричний, у природі досягає діаметра 60 див і висоти більше 2 м. На сірувато-зеленому стеблі є 22-32 високі горбкуваті ребра з коричневоопушенными ареолами й з 5-8 білими або червонуватими бічними колючками довжиною від 3 до 6 див, прямими або загнутими на кінцях. Одна-єдина центральна колючка довжиною до 8 див звичайно крючковидная й сплощена. На верхівці стебел дорослих рослин улітку розпускаються колокольчатовидные денні квітки довжиною 6 див, що утворять подобу віночка. Квіткова трубка коротка, пелюстки подовжені, блискучо-червоні з жовтими штрихами.

МІСЦЕ ВИРОСТАННЯ Пустельні області на півдні Сполучених Штатів Америки (Аризона) і північної Мексики (штат Сонора).

ВІДХІД Рослину вирощують на відкритому сонці в живильному, але добре дренированном субстраті. У період вегетації можна рясно поливати й підгодовувати розчинами добрив, узимку містять сухо. Йому потрібна температура не нижче 10°С

Розмноження Весняним посівом

Ferocactus Stainesii
Ферокактус стайнеси
СИНОНІМ Echinocactus stainesii Hook.

Морфологічні ознаки Кустовидный кактус зі стеблом спочатку кулястим, пізніше циліндричним, у природі досягає більше 3 м у висоту й 60 див у діаметрі. Темно-зелене стебло має 15-20 досить високих ребер (висотою близько 4 див), на яких перебувають опушені ареоли з 6-8 бічними колючками довжиною до 2 див і з 4 центральними довжиною до 4 див, які звичайно сплощені й крючковидные. Всі колючки червонуваті або жовтогарячі. У верхній частині стебла дорослих рослин улітку розпускаються денні колокольчатовидные жовті або жовтогарячі квітки довжиною до 4 див.

МІСЦЕ ВИРОСТАННЯ Центральні райони Мексики (штат Сан-Луїс-Потоси).

Відхід Необхідні відкрите сонце й живильний, але добре дренированный субстрат. У період вегетації можна рясно поливати й підгодовувати розчинами добрив, узимку - зміст сухе. Йому потрібна температура не нижче 10°С.

Розмноження Весняним посівом або бічними відростками

Ferocactus latispinus
Ферокактус латиспинус
Синонім Cactus latispinus Haw.

Морфологічні ознаки Кактус із одиночним кулястим стеблом, небагато приплющеним, висотою й діаметром від 10 до 40 див. Сірувато-зелене стебло має 15-23 досить високі ребра, на яких перебувають великі опушені ареоли з 6-15 рожево-білими бічними колючками довжиною 2-2,5 див. Центральних колючок звичайно 4, вони розоватые, довжиною до 3,5 див, плоскі й крючковидно загнуті на кінці. На верхівці стебла дорослих рослин улітку розпускаються денні колокольчатовидные квітки довжиною 2, 5-3,5 див. Оцвітина складається з короткої трубки й злегка подовжених пелюстків із загостреними кінчиками, їхній колір мінливий - від рожевого до пурпурного, рідше білий або жовтий.

Місце виростання Центральна й східна Мексика.

Відхід Необхідно вирощувати на відкритому сонці в добре дренированном, злегка вапнованому субстраті. У період росту - рясний полив і підгодівля, узимку - сухий зміст. Мінімальна температура 10°С. Очевидно, найвідоміший і розповсюджений представник роду.

Розмноження Весняним посівом

Ferocactus histrix
Ферокактус хистрикс
Синонім Echinocactus histrix DC.

Морфологічні ознаки У цього виду стебло спочатку кулястий, пізніше циліндричний, у природі досягає в діаметрі 80 див, а у висоту - 1м. Темно-зелене стебло має приблизно 24 досить високі ребра, на яких перебувають опушені ареоли з 7-12 тонкими бічними колючками коричневого кольору, злегка відстовбурченими. Центральних колючок звичайно 3-4 довжиною до бсм. На верхівці стебел дорослих рослин улітку розпускаються денні колокольчатовидные квітки довжиною 2, 5-3,5 див з короткою трубкою й злегка подовженими яскраво-жовтими пелюстками, загостреними на кінцях. Їстівний плід довжиною до 2 див наповнений дрібними коричневими насіннями.

МІСЦЕ ВИРОСТАННЯ Центральна й східна Мексика.

ВІДХІД Росте на відкритому сонці в добре дренированном, злегка вапнованому субстраті. У період росту - рясний полив і підгодівля, узимку - сухий зміст. Температура не нижче 13°С.

РОЗМНОЖЕННЯ Весняним посівом